Мало хто знає, що в давнину було за обов’язок знати поіменно свій родовід від п’ятого чи навіть сьомого коліна. Пам’ять про своїх предків була природною потребою. Триматися свого роду, оберігати сімейні реліквії, традиції, передавати їх у спадок наступним поколінням – було обов’язком. Тих, хто цурався чи нехтував історичною пам’яттю, зневажливо називали «людьми без роду-племені». Ось про такі давні традиції нашого народу йшлося під час виховних заходів у 2-Б класі (класовод Ірина Беленець) та у 4 класі (класовод Олена Войшнаровіч), які проводились у межах місячника родинного виховання.

У 2-Б класі діти ділилися з однолітками про захоплення та вміння своєї родини. Захід так і називався «Захоплення моєї родини». А в 4 класі захід мав назву «Сім Я», де також багато уваги приділялось сімейним звичаям, традиціям і захопленням.

Тож місячник мав на меті формування у дітей моральних цінностей з позиції добра, справедливості, людяності, залучення до родинних традицій і звичаїв та родинно-побутової культури українців.